Гукорами (інакше - гукр, гукер-яхт, гукар, гукер, гуккер - від гол. (hoeker) називали невеликі двохмачтові суда, що використовувалися в якості допоміжних, для прибрежного дозору і посильной служби. В цивільному флоті вони служили для перевозки вантажів по Ладозі і Онезі ще на початку XX ст., плавали по Білому морю.
Гукор військово-морського флоту мав водовміст біля 350 т, був озброєний гарматами, які розміщувалися на верхній палубі (до 12), экіпаж нараховував до 90 чоловік.
Для парусного озброєння гукора були характерні висока грот-мачта, розташована майже на миделі, і непропорційно довгий бушприт з висувним ще утлегарем. Зміщена до корми бізань-мачта по висоті звичайно становила біля двох третин грот-мачти. Суда цього типу відрізнялись хорошими мореходними якостями. Вони були достатньо швидкохідними і слухняними рулю. Робота з парусами на гукорі була необтяжливою. З убраним утлегарем і опущеною стеньгою (з брам-стеньгой) гукор бул остойчивим в шторм.
Про сам "Кроншлот" впевнено можна повідомити лише дату його народження - заложений в Архангельську 12 липня 1736 р, спущений на воду 5 травня 1736 р. Ці дані взяті з праці Ф.Ф.Веселаго "Список росіських военних судів з 1668 по 1860 р.р." ( СПб.,1872). Однак в "Списку…" фігурируют два "Крошлота", тому важко було обрати креслення-прототип креслення "Крошлота". Справа в тому, що в практиці роботи архангельських верфей існувала традиция, що утруднила пошук. За свідченням історика С.Ф.Огородникова, "літописця" міста і порта Архангельськ, існувало правило: судам, що будувалися в Архангельську для Балтійсього моря, назви не присвоювати до їх приходу у Кронштадт. До тих пір суда числились від моменту народження, як ми скажемо під будівельними номерами: 1, 2, 3 и т.і.. Під цім їм видавался "тимчасовий патент", з яким вони і здійснювали перехід навколо Скандинавії. "Кроншлот",що пробився до Архангельська по завершенні свого походу, не бул першим кораблем, що опанував цей напрям. У 1728, 1729 і 1730 р.р. цим шляхом прийшли по два фрегати, у 1731 р. - фрегат і пакетбот, у 1733 р. - два фрегати.
Як прототип креслення гукора "без назвн" було обране креслення судна з будівельним номером 1, точніше його копія, знята з "ластових судів учнем Антоном Биковим" (ЦГАВМФ, ф.327, оп.1. д.5700). Проаналізувавши історію судів Соломбальськой верфиі, можна встановити, що "Кроншлот" відноситься іменно до цієї серії.
Гукор "Кроншлот" був виключений з списків судів флоту у 1755 р. Точно подальша його доля невідома. Існують дві версії. У відповідності з першою судно разібрали на дрова в Кронштадті, У відповідності з другою, більш привабливою, але до кінця не перевіреною, "Кроншлот" у 1755 р. в групі таких же судів був затоплений для укріплення дамби кронштадтського каналу.
Цікава процедура вибору технічних даних по судну, що існувала на Соломбальських верфях, а також і сама процедура його будівництва. Звичайно з отриманням вказівки "зверху" про будівництво судна капітан військового порту давав корабельному майстру верфі усне завдання "зробити креслення", при цьому він заранє оговарював самі важливі вимоги до майбутнього корабля. Виконане майстром креслення потім разглядали інші майстри, обізнані кожний у своїй частині. Вони не тільки могли, але забов'язані були висловлювати свої зауваження, незважаючи на схвалення начальства, якщо таке вже було отримане. Після цього креслення представляли на завердження в Адміралтейство-колегію. Після повернення креслення в контору військового порту його ще раз разглядали, що тягло за собою появу нових виправлень і коректировок, якщо такі вважалися потрібними. Коли ж єдності поглядів накінец удавалося досягти, креслення підписували майстри дільниць і майстер верфі. Починаючи з цього моменту креслення ставало обв'язковим документом для закладки судна.
После закладки кіля, котра супроводжувалася молебном, всі майстри - учасники спорудження судна повинні були остаточно узгодити і затвердити "відомі пропорції довжини, ширини і глибини трюму". На їх основі кожному майстру пропонувалось готувати "все потребное" для будівництва. Ці розписи пред'являли в контору. В конці кожного етапу роботи майстра подавали рапорти про хід їх виконання. Повідомити потрібно було про успіхи, а "равно и об упущениях". Як бачимо, в ті часи удавалося обходитися мінімумом казенних паперів, навіть у креслярсько-технологічній частині часто керувалися лише знанням "пропорцій". Це не заважало справі, адже кожне рішення приймалося з врахуванням досвіду майстрів.
Парусне озброєння гукора не було незмінним. В більш пізні часи ці суда були озброєні як "напівторамачтовий" кеч с косими парусами. Відомо, що ранні гукори несли на обох мачтах прямі паруси. На грот-мачті могли бути один-два або навіть три прямих паруса, бізань-мачта мала прямий крюйсель і бізань-трисель.
Суда цього типу, побудовані в різних країнах, мали свої особливості. Тому, звичайно, можна сперечатися про те, наскільки точна реконструкція обліку "Кроншлоту", відтворена тут. Лише нові архівні документи здатні сказати своє слово. Но любі, хай навіть важливі, деталі не затронуть головного - два с половиной століття тому російські моряки прийшли до думки про те, що учбові суда корисні, потрібні, конче необхідні. І таке судно з'явилося. Це і був "Кроншлот" - предтеча багатьох інших учбових судів, в тому числі і нашого часу.
